Сторінка психолога

КОЛИ ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ПСИХОЛОГА?

Якщо проблема не розв’язується тривалий час.

Якщо Ви знаєте, як розв’язати проблему, але Вам все-таки потрібна допомога.

Якщо Вас щось тривожить у поведінці дитини, але Ви не можете зрозуміти що.

Якщо Вам здається, що малюк відстає в розвитку від своїх однолітків. Краще розставити всі крапки над «І» і не мучити дитину порівняннями з іншими дітьми.

 Якщо у Вас є сімейні проблеми, і це відбивається на дитині.

    Дитячий практичний психолог допоможе Вас відповісти на питання про особливості поведінки дитини, скорегувати Ваш підхід до дитини, разом продумати стратегію дій в певній ситуації.

ПРОГРАМА БАТЬКІВСЬКОЇ ПІДТРИМКИ ДИТИНИ

1. Спирайтеся на сильні сторони дитини.

2. Уникайте концентрації уваги на невдачах.

3. Показуйте, що ви задоволені дитиною.

4. Навчіть дитину дрібнити великі завдання на маленькі, тобто такі, з якими вона можеупоратися.

5. Спілкуючись з дитиною, активно використовуйте гумор.

6. Знайте про всі спроби, до яких удавалася дитина, щоб виконати завдання.

7. Дозволяйте їй самі (там, де це можливо) вирішувати проблеми.

8. Уникайте дисциплінарних заходів.

9. Враховуйте індивідуальність дитини.

10. Виявляйте емпатію і віру в дитину.

11. Демонструйте оптимізм.

  Здоров'я дітей — в руках дорослих, які їх оточують. Частіше покладайтеся на свою любов до дітей і інтуїцію. Не вирішуйте власні проблеми ціною психічного здоров'я дітей!

ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ

ДЛЯ МАМ, ТАТУСІВ, БАБУСЬ І ДІДУСІВ

1. Шановні батьки! Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати і бути людиною.

2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

4. Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.

8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.

9. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.

10. Я хочу відчувати вашу безмежну любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої! Я вас дуже люблю!!! Покажіть мені, що і ви теж мене любите.

Адаптація дітей до дошкільного закладу

    Адаптацiя — пристосування органiзму до нових умов життя. Труднощі, яких зазнають дiти в перiод адаптацiї до дитячого закладу викликають цiлу низку негативних змiн у їхньому емоцiйному станi, поведiнцi, станi здоров’я. Вiдмiчається порушення емоцiйного стану (переважають сум, туга, страх, збентеженiстъ або загальмованiсть, тривожнiсть), спостерiгаються зниження мовної та iгрової активностi дiтей, порушення сну, зниження апетиту

Як треба батькам готувати дитину дошкільного віку до відвідування дитячого садка:

• Привести домашній режим у відповідність з режимом групи дитячого садку, в яку буде ходити дитина.

• Ознайомитись з меню дитячого саду і ввести в раціон харчування малюка нові для нього страви.

• Навчайте дитину вдома всім необхідним навичкам самообслуговування: вмиватися, витирати руки; одягатися й роздягатися; самостійно їсти, користуючись під час їжі ложкою; проситися на горщик. Одяг обов’язково повинний бути зручний для дитини цього віку, оптимальний варіант: брюки або шорти без застібок і лямок.

• Розширюйте «соціальний горизонт» дитини, нехай вона звикає спілкуватися з однолітками на дитячих ігрових майданчиках, ходити в гості до товаришів, залишатися ночувати у бабусі, гуляти по місту і т.д.

Маючи такий досвід, дитина не буде боятися спілкуватися з однолітками і дорослими.

• Необхідно сформувати в дитини позитивну установку, бажання йти в дитячий сад. Малюкові потрібна емоційна підтримка з боку батьків: частіше кажіть, дитині, що Ви його любите, обіймайте, беріть на руки. Пам’ятаєте, чим спокійніше і емоційно позитивно батьки будуть ставитися до такої важливої події, як відвідування дитиною дитячого саду, тим менш болісно буде проходити процес адаптації. Уникайте обговорення при дитині хвилюючих Вас проблем, пов’язаних з дитячим садком.

• У перший день краще прийти на прогулянку, так як на прогулянці (у грі) малюкові простіше знайти собі друзів, познайомитися з вихователем. У дитячий садок можна брати з собою улюблену іграшку.

• Плануйте свій час так, щоб у перший місяць відвідування дитиною дитячого садка у Вас була можливість не залишати його там на цілий день. Перші дні відвідування дитячого саду повинні бути обмежені 3-4 годинами, пізніше можна залишити малюка до обіду, а потім (якщо це рекомендує вихователь) приводити малюка на цілий день.

• У період адаптації необхідно дотримуватися режиму дня, більше гуляти у вихідні дні, знизити емоційне навантаження.

• Дитина повинна приходить в дитячий садок тільки здоровою.

• Не загрожувати дитині дитячим садом як можливим покаранням.

 • Увесь час пояснювати дитині, що вона для Вас, як і колись є ЛЮБИМОЮ.

Пам'ятка для батьків

Як можна допомогти дитині добре поводитись:

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування.

2. Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість

3. Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.

4. Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилась. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей

5. Не надавайте великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкування зі старшими дітьми, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.

6. Обирайте виховання без побиття та крику

  На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені кричати голосніше, щоб досягти бажаного результату. Постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.          

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

   Викликані змістом гри благородні почуття і прагнення не повинні руйнуватися егоїстичними мотивами, образами, несправедливими діями окремих її учасників. Щоб запобігти негативній поведінці дітей під час гри, слід ознайомити їх з правилами чесної гри. Варто наголосити: знання дітьми цих правил важливе, але не менш, а то й більш важливим є розуміння необхідності їх дотримання. Тому насамперед завдання педагога полягає у формуванні у дітей потреби дотримуватися правил чесної гри.

Ось кілька порад , як навчити дитину мислити позитивно:

• обговорюйте його плани на віддалені перспективи , мрії ;

• в розмові з дитиною психологи радять уникати слів «ніколи » і «завжди », що мають песимістичну забарвлення, доречніше вживати слово "іноді" ;

• частіше говорите підбадьорливі слова , нехай вони звучать як девіз: «Не вішай носа ! » , «Все буде добре! » ;

• в трапилася неприємності не поспішайте звинувачувати малюка , важливо дотримуватися справедливості , а не виховувати почуття постійної провини ;

• завжди залишайте йому шанс на самостійне виправлення помилки ;

• частіше влаштовуйте приємні сюрпризи , нехай у вашому будинку з'являються свята без розкладу;

• заведіть звичку разом перераховувати і згадувати хороші події дня ;

• якомога частіше посміхайтеся один одному і жартуєте .

Гра як ефективний засіб соціалізації дитини

Сюжетно-рольова гра – школа моралі для дитини дошкільного віку

   У ході соціально-історичного розвитку людства гра набула величезного значення для формування особистості дитини та оволодіння нею досвідом взаємодії з навколишнім світом. Саме гра є засобом підготовки дитини до «дорослого» життя, її соціалізації, морально-етичного виховання.

  В грі дитина активно пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, усвідомлює свої можливості, взаємозв'язки з іншими тощо.

За допомогою гри дитина оволодіває:

·        усією системою людських взаємин – спочатку на емоційному, а потім на інтелектуальному рівні;

·        способами практичної і розумової діяльності; великим діапазоном людських почуттів;

·        поняттями «добро» і «зло», вчиться їх розрізняти;

·        морально-етичними нормами, виробленими людством.

  Недарма Василь Сухомлинський порівнював гру з великим світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ. Якщо у реальному житті дошкільники здебільшого орієнтовані на спілкування з дорослими, то у грі вони взаємодіють насамперед одне з одним. На поведінку дошкільників впливає як партнер по грі – його ставлення до ігрового завдання, інших учасників, так і сама ігрова діяльність, яка потребує від дітей спрямованості одне на одного й актуалізує у них морально-етичні норми взаємодії.

  Взаємодія з однолітками є одним з важливих чинників для формування морально-етичних рис особистості, оскільки така взаємодія не лише сповнює життя дітей новими враженнями, але й є джерелом їхнього власного соціального досвіду. Вона впливає на розвиток подальших стосунків малюків з людьми, які їх оточують. Так, уже з двох років діти вступають у соціальні стосунки між собою: спілкуються одне з одним на зрозумілій для них мові слів і жестів, діляться іграшками, проявляють співчуття, якщо товариш упав або забився тощо. Разом з тим, діти раннього віку граються поряд, бо ще не вмі-ють гратися разом. Намагання вступити у взаємодію з ровесниками часто закінчуються невдачею: діти штовхаються, смикають одне одного за волосся, відбирають іграшки. Це зрозуміло, адже малюки ще не вміють погоджувати свої дії з діями інших. Але якщо навіть одна дитина починає виконувати елементарні ігрові дії, наслідуючи дорослих, то й інші діти починають цікавитися ними.

   З огляду на ці особливості малюків дорослим необхідно створювати умови для формування у дітей раннього віку доброзичливих стосунків з ровесниками, уміння входити в контакт з однолітками, виявляти емоційно-позитивні дії щодо інших дітей.

   Разом з тим, педагог має пам'ятати, що безпосередній вплив на дитину з його боку, безумовне і бездумне підкорення дитини вказівкам дорослого не сприяють виробленню у неї навичок морально-етичної поведінки. Такі навички формуються лише тоді, коли діти дошкільного віку самі обирають тему гри, розгортають її сюжет, керуючись власним досвідом, реалізовуючи у грі прагнення долучитися до життя дорослих. У грі діти з власної ініціативи вступають у різні контакти між собою, здебільшого самостійно будують свої стосунки. Якщо ігрова діяльність дитини є вільною і невимушеною, такою, що вийшла за межі тиску з боку дорослих, ігрові відносини виступають у ролі добровільних тренувань, шляхом яких дитина засвоює морально-етичні норми поведінки.

   Саме створюючи умови для виникнення гри, у процесі якої дитина без прямих педагогічних впливів засвоює норми людських взаємин, моральні цінності, вихователь найбільш ефективно впливає на процес формування морально-етичних рис особистості.

     Дошкільне дитинство — особливий період розвитку дитини. Саме в цьому віці виникає внутрішнє психічне життя і внутрішня регуляція поведінки. Це внутрішнє життя виявляє себе в здатності діяти щодо загальних понять, в уяві дитини, у довільній поведінці, у змістовному спілкуванні із дорослими та однолітками.

   Усі ці найважливіші якості та здібності виникають і розвиваються не в розмовах із дорослим і не на заняттях із фахівцями, а в сюжетно-рольовій грі, у якій діти беруть на себе ролі дорослих, і в спеціально створюваних ними ігрових, уявних умовах відтворюють (або моделюють) діяльність дорослих та взаємини між ними.

Рольова гра є провідним видом діяльності дошкільників, а не просто їх улюбленим заняттям. В ігровій діяльності найінтенсивніше формуються психічні якості й особистісні риси дитини, тобто основні новоутворення, які готують перехід дошкільника до наступного вікового етапу - молодшого шкільного.

    У такій грі найінтенсивніше формуються всі психічні якості та особливості особистості дитини. Ігрова діяльність впливає на формування довільності поведінки і всіх психічних процесів — від елементарних до найскладніших. Виконуючи ігрову роль, дитина підпорядковує цьому завданню всі свої імпульсивні дії. В умовах гри діти краще зосереджуються і більше запам'ятовують, ніж за безпосереднім завданням дорослого. Свідома мета — зосередитися, запам'ятати щось, стримати імпульсивний рух —найлегше відпрацьовуються в грі.          

    Центральним моментом рольової гри є роль, що бере на себе дитина. При цьому вона не просто називає себе ім'ям відповідної дорослої людини («Я — космонавт», «Я — мама», «Я — лікар»), але, що є найголовнішим, діє як доросла людина, роль якої вона взяла на себе і цим нібито ототожнює себе з нею. Саме ігрова роль у концентрованій формі втілює в собі зв'язок дитини зі світом дорослих. Найбільш характерним моментом ролі є те, що вона неможлива без практичної ігрової дії. Роль вершника, лікаря або шофера неможливо виконувати тільки в уяві, без реальних, практичних ігрових дій.

  Гра в дошкільному  навчальному закладі "Малятко"  — універсальний спосіб виховання, навчання і психічного розвитку  маленької дитини. Щоб розвити необхідні здібності малюка, навчити його думати, розуміти мовлення дорослих,  уявляти, діяти із предметами, — гра широко використовується у психолого- педагогічній роботі  ДНЗ. Ігри дають малюкам радість, інтерес, упевненість у собі та своїх можливостях. Але гратися необхідно вчити. Гра не виникає сама по собі. Щоб полегшити це захоплююче навчання, прсихологічна служба  ДНЗ "Малятко" с. Сахнівці пропонує  кілька сюжетів ігор із ляльками (або будь-якими іншими персонажами), в які можна гратися з дітьми, а також можливі варіанти ігрових дій та їх послідовність.

«БАЮШКИ-БАЮ»

Сповити ляльку.

Погладити, поцілувати її.

Заколисати на руках.

Покласти в ліжечко, накрити ковдрою, покачати ліжечко.

Прочитати віршик або проспівати колискову.

«ТРЕБА, ТРЕБА ВМИВАТИСЯ…»

Викупати ляльку у ванночці (замість мила й губки можна використати кубик, кульку, шматочок поролону).

Вимити ляльці голову шампунем (із пластмасової баночки), витерти серветкою.

Причесати ляльку (гребінцем, паличкою), дати їй подивитися в дзеркальце. Умити ляльку з тазика.

Почистити ляльці зубки (можна використати дитячу зубну щітку або паличку).

Посадити на горщик (для маленьких іграшок можна використати кришку від флакона або нижню частину пластмасово/банки).

Гру можна супроводжувати короткими віршиками, наприклад, такими:

Ай, лади, лади,

Не боїмося ми води,

Частіше вмиваємося,

Дітям посміхаємося.

«МИ ЙДЕМО ГУЛЯТИ»

Підготовка до прогулянки (сповивання або вдягання ляльки).

Заколисування її на руках або в колясці.

Прогулянка на машині (у колясці).

Катання з гірки на машині або на дощечці.

Ляльку можна носити на руках. Дорослий може запропонувати дитині розповісти ляльці, що вона може побачити.

Прогулянку з лялькою можна розіграти, використовуючи елементи конструювання.

Покладіть на стіл невелику ляльку і кубики (цеглинки), скажіть дитині: «Наша Лялечка нудьгує одна, хоче погуляти. Побудуймо для неї доріжку!»

Візьміть одну Цеглинку, приставте до неї іншу, потім запропонуйте дитині продовжити доріжку. Після того, як доріжка побудована, лялька може крокувати по ній, примовляючи: «Топ-топ, тупотить малюк» або: «Маленькі ніжки йдуть по доріжці. Топ-топ-топ». Згодом гру можна ускладнити, використовуючи у ній ще одну ляльку, що теж гуляє і йде назустріч першій. Вони зустрічаються, обіймаються, розмовляють одна з одною.

«ЛЯЛЬКА (СОБАЧКА, ВЕДМЕДИК, ЗАЙЧЕНЯ…) ЗАНЕДУЖАЛА»

Скарга ляльки, розпитування про те, що болить, як болить, розрада її.

Відвезти ляльку на машині до лікарні.

Послухати серце (трубочкою; макарони-ною; ґудзиком, нанизаним на мотузочку; вухом).

Виміряти температуру (іграшковим градусником, паличкою, олівцем).

Зробити укол (іграшковим або сучасним пластмасовим шприцом, паличкою, пальчиком).

Дати таблетку (для цього підійдуть бусина, ґудзик, горошина або квасолина, аркуш паперу, порожня долонька).

Поставити гірчичники (за допомогою аркуша паперу, шматочка тканини).

Поставити банки (можна використати маленькі, кришки від флаконів або просто зігнути долоньку).

Полікувати горло (пополоскати його із чашечки, змазати паличкою з маззю).

Полікувати вушко (закапати ліки піпеткою або двома складеними пальчиками, змазати паличкою з маззю).

Зробити пов'язку шматочком бинтика.

Дати вітаміни (горошини, ґудзички).

Напоїти гарячим чаєм із медом (з малиною).

Укласти в ліжечко.

Проспівати пісеньку, заспокоїти ляльку.

«НАСТАВ ЧАС ЇСТИ»

Сервірувати стіл, розставити прибори.

Зварити суп, кашу на плиті (у порожній каструльці або поклавши в неї ґудзики, кульки, бусини, палички та ін.) і погодувати ляльку з ложечки, паличкою, з долоньки. Плитою може бути кубик або інший плоский предмет.

Зварити яйце (кульку), подути на нього, розбити ложкою (паличкою), погодувати ляльку, ведмедика.

Спекти пиріжки (можна використати кульки, кільця, ґудзики, кубики, вирізані з кольорового паперу фігурки; можна зліпити їх із пластиліну, тіста), почастувати ляльок і звірів.

Нагодувати ляльку з тарілки супом, порізати ножем (паличкою) ковбаску (для цієї' мети можна використати кульку, кубик, паличку, деталі від конструктора або мозаїки, фантик).

Скип'ятити молоко, налити сік, напоїти ляльок, дати їм печиво, цукерки (використовуються пластмасові деталі конструктора або мозаїки, фантик, кулька).

Почастувати ляльку фруктами, овочами намальованими або вирізаними з паперу, або умовними зображеннями (наприклад, зелений овал — огірочок, жовтогарячий — морквина, червоний кружок — яблучко або помідор, зелене коло в смужку — кавун).

Помити посуд, витерти його рушником (вимити посуд можна долонькою або шматочком губки, замість рушника використати шматочок тканини).

«ЗАВІТАЙТЕ ДО НАС У ГОСТІ»

Запросити іграшки на святковий обід (обійти разом із дитиною групову кімнату і запропонувати декільком лялькам та тваринам завітати в гості, спонукати дитину до розмови з іграшками).

Сервірувати святковий стіл, розставити посуд (за кількістю запрошених гостей), продукти, якими пригощатимете гостей (фрукти, овочі, цукерки тощо).

Розсадити гостей за столом.

Запропонувати їм пригоститися, поцікавитися, що кожний із гостей хоче з'їсти.

Розкласти продукти на тарілки, погодувати гостей.

Наприкінці обіду подякувати гостям, проводити їх додому.

Гостями можуть бути не тільки іграшки, але й однолітки.